Батумська синагога знаходиться за адресою: вулиця Важа-Пшавела, 33.
Телефон: +995 555 555 36 66 99
Координати: 41.647359, 41.634441
Будівля стоїть на тихій світлій вулиці і виділяється білосніжним фасадом з бічними вежами. Орнамент зірки Давида робить будівлю легко впізнаваною. Вікна прикрашають різьблені декоративні елементи та візерунки. У віконних отворах можна бачити шестикутні зірки.
Увійшовши до просторої зали, відчуваєш, на скільки вона сучасна і відкрита. Білі стіни, колони, що підносяться, і світле оздоблення додають щирості цьому місцю.
Коли в круглі вікна синагоги заглядає блакитне батумське небо і просторий зал заливається сонячним світлом, то все приміщення наче ширяє в його променях, викликаючи неповторний піднесений стан.
Єврейська громада в Батумі невелика, але на молитву практично завжди збирається міньян. Тут проводиться читання Тори і відбуваються всі єврейські свята, ритуали та заходи. У дні свята Суккот встановлюються святкові курені. Сурмлять у шофар на Рош га-Шана.
Молитви проводить рабин Зеев Мендельсон. Його дружина і помічниця – рабаніт Муші.
Єврейська громада в Батумі займається релігійними, освітніми та благодійними справами. Велика увага приділяється історії та традиціям єврейського народу.
Організація “Хесед” розташовується на другому поверсі двоповерхової будівлі на подвір’ї синагоги і займається в основному благодійністю: доглядом за літніми і самотніми євреями.
Кошерний ресторан розташований у бейт-Хабаді, але його робота не постійна. Перший кошерний ресторан Mendi’s почав працювати в Батумі 1995 року.
Будівля синагоги була спроектована архітектором Семеном Львовичем Волковичем за типом гаазької та амстердамської синагог. Будівництво здійснювалося в період 1900-1904 роки.
Офіційно єврейська громада в Батумі існує з 1878 року. Громад тоді було дві – ашкеназьких (європейських) євреїв і грузинських.
У ті часи у ашкеназьких євреїв не було своєї капітальної будівлі. Вони збиралися в маленькому дерев’яному будинку, купленому в підданого османської Імперії.
У 1879 році було зроблено перший запис у пінкосі (книзі записів), що зберігався в молитовному будинку.
Імовірно, на початку 1880-х років було відкрито синагогу й у грузинських євреїв.
1882 року, згідно з переписом населення, з 8671 жителів Батумі євреїв налічувалося 179 осіб. У переписі 1890 року євреїв налічувалося вже 862 людини, а за переписом 1897 року з усіх мешканців міста 28508, кількість євреїв становила 1179 осіб.
Звичайно, невелика дерев’яна будівля, розрахована приблизно на 20 осіб, уже не вміщала всіх охочих прийти на молитву.
Батумські євреї тричі зверталися до уряду по дозвіл на офіційне відкриття Будинку молитви, а пізніше і на будівництво капітальної кам’яної будівлі, але всі їхні прохання відхилялися.
Нарешті 1899 року батумські євреї звернулися з проханням на ім’я глави держави Імператора Миколи II. Вони просили дозволити побудувати на власні кошти кам’яну будівлю хоральної синагоги, в якій вони б могли молитися про дарування імператору спадкоємця престолу.
Звернення іудейської громади було передано через комерсанта Псароса, який передав його столичним банкірам, а вони – міністру.
Прочитавши прохання, Микола II так розчулився про причину, що власноруч написав: “Дозволяю. Миколай”. У рік завершення будівництва синагоги в Імператора народився спадкоємець – цесаревич Олексій.
До відкриття батумської синагоги у Варшаві було виготовлено кубок зі срібла, на якому було вигравірувано прізвища найбільших жертводавців. Кожен з них вніс на будівництво синагоги не менше 1000 рублів. До кубка додавався набір із шести стаканчиків.
Ашкеназька синагога функціонувала до березня 1923 року, після чого нова влада передала будівлю Комуністичному Союзу Молоді Аджаристану. У ньому розташувалося спортивне товариство “Динамо”, було обладнано спортзал і проводилися змагання.
У 1924 р. грузинським євреям вдалося домогтися відкриття синагоги в купленій ними будівлі, при якій до 1940-х років функціонувала нелегальна єшива.
У 1922-1928 роках рабином Батумі був Н.-Ш. Сасонкін.
У 1925-1929 роках у місті працювала чотирирічна єврейська школа.
Наприкінці 1930-х років і цю синагогу закрили.
Тільки 1992 року синагогу повернули батумським євреям.
До листопада 1998 року, завдяки турботі та фінансовій допомозі влади Аджарії, а також пожертвуванням приватних спонсорів, було проведено повний ремонт і реконструкцію будівлі, і величній синагозі повернули її первісний дивовижний вигляд. Збулася мрія євреїв Батумі – синагога знову стала виконувати свою безпосередню функцію.
В арон-кодеші синагоги зберігаються чотири сувої Тори. Три з них перенесли з колишньої синагоги, четвертий подарувала єврейська громада Тбілісі.
У 2011 році батумській синагозі було надано статус об’єкта культурної спадщини.
У 2015 році, Державним агентством у справах релігії, на підставі доповіді “Рекомендаційної комісії з вивчення майнових і фінансових питань”, будівля синагоги була передана у власність єврейській громаді.
Але до 2001 року єврейське населення Батумі налічувало вже менше ніж 100 осіб (зважаючи на масовий виїзд євреїв у 1980-1990-х роках до Ізраїлю, США та інших країн). Унаслідок еміграції місто покинуло приблизно 80% єврейського населення.
Відновлення єврейського життя в Батумі почалося наприкінці 1980-х років. З ініціативи Еміля Крупника було створено гуртки з вивчення івриту. А в 1989 р. було засновано відділення Асоціації грузинсько-ізраїльських зв’язків, яку очолив Крупник, він же в 1991 р. став директором єврейської недільної школи. Він і його сестра Ріва Крупник зробили величезний внесок у розвиток єврейського життя в Грузії.
Нині сотні євреїв, які приїжджають з усього світу, обов’язково приходять у це святе місце, щоб разом із рабином Зеевом і місцевими євреями помолитися в синагозі та ознайомитися з історією місцевої єврейської громади.
