У Тбілісі, на захід від Черепашого озера, на схилі мальовничої гори розташований Етнографічний музей Грузії.
Музей було засновано 27 квітня 1966 року з ініціативи відомого грузинського академіка-етнографа Георгія Читая.
Під відкритим небом, на території 45 гектарів представлені три ареали Грузії: долина Східної Грузії, низовина Західної Грузії та гірські райони, звідки були привезені цілі будинки та предмети побуту – понад 8000 експонатів: меблі, посуд, прикраси, одяг, зброя та багато іншого.
Гарні надійні будинки були створені їхніми господарями з великою увагою, ґрунтовністю та любов’ю. Це відчувається в кожній кімнаті та в кожному елементі домашнього оздоблення. Відразу впізнається стілець голови будинку, прикрашений майстерним різьбленням. Глечики та посуд акуратно розставлені, килимки та покривала досі теплі та яскраві, на стільки якісно вони колись були зроблені та вишиті.
Шафи майстерної роботи та стовпи-дедабодзі вкриті сценами полювання, візерунками та квітами. Одяг та весільні вбрання чудово красиві.
Над осередками на довгих ланцюгах висять чайники та котли. У будинках багатше тихо височіють каміни. Майстерними дерев’яними мереживами прикрашені фасади, перила, сходи, балкони. Багато будинків побудовані на палях і зручні щаблі піднімаються на широкі дерев’яні веранди.
Є будинки аскетичніші, де жили всі разом в одній великій кімнаті. Дуже цікавим є схетинський будинок із села Чачкарі. Він дуже міцний і злегка нагадує землянку – для захисту від гарячих морозів та ворогів. Деякі такі будинки на випадок нападу мали таємні ходи.
На території музею непросто знайти археологічний сектор із Сіонською базилікою V століття. Навпроти неї – древній дольмен, датований від 2400 до 1600 до нашої ери.
У кожному будинку чергує працівник музею, який охоче розповість про історію будинку та призначення деяких предметів, про що буває не просто здогадатися. І тоді відвідувач захоплюється винахідливістю та тонким підходом у виготовленні дивовижних та практичних предметів. За бажання можна додатково взяти гіда, і він докладніше розповість про експонати музею.
Деякі будинки можуть виявитися закритими, бо працівників музею не вистачає, і вони працюють по черзі у різних будинках.
Також будинки можуть бути закриті на реконструкцію, і тоді їх можна оглянути лише зовні, а також прилеглі до них двори з господарськими будівлями – сараями, кукурудниками, курцями, стійлами. Житлові будинки чергуються з кузнями, виноробнями, лазнею.
Походити по двору навколо будинку теж цікаво, особливо це приємно в безхмарний теплий день. Двори прикрашають дерева та квіти, птахи співають у листі. Можна побачити кота, що гріється в променях Сонця, так що добре заздалегідь захопити йому частування.
Ви йдете і постійно знаходите щось нове, дуже ґрунтовне і при цьому красиве: предмети для обробки городів та виноградників, глечики та бочки, і звичайно, вкопані у землю великі глиняні квеври, що використовувалися для виготовлення та зберігання вина.
В одному з будинків було влаштовано робочий кабінет засновника музею. Він наповнений його речами, книгами та безліччю цікавих речей. І тишею.
Знайомство з минулим може зайняти три години, а може пів дня, а може й більше – залежно від інтересу.
У нижній частині території музею є майданчик – хоч і сучасний, але теж затишний. Тут можна відпочити не лише на лавках, а й у численних гамаках. Тут часто проходять фестивалі, малюють художники, тут можна посидіти на траві та перебувати хоч цілий день серед м’якої природи.
Дістатися музею можна на таксі або по канатній дорозі. Від верхньої станції ще доведеться пройти пішки, але звідти дорога до входу йде під ухил.
На цій же канатці можна піднятися до Черепашого озера, або поєднати обидві прогулянки, що може виявитися втомливим.
Нижня станція канатної дороги знаходиться в районі Ваке біля однойменного парку Ваке.
Час роботи музею:
з 10:00 до 18:00 у літній час
з 10:00 до 17:00 у зимове
Телефон: +995 322 72 90 45
Адреса: вул. Мераб Бердзенішвілі, 25
GPS: 41.704361, 44.744969
Дорослий квиток: 5 ларі
